Чому діти обманюють? Правда чи фантазія?

Правда і брехня тісно переплетені в нашому житті. Зазвичай ми, дорослі, прекрасно усвідомлюємо справжній стан справ. А діти? Що спонукає їх вигадувати наївні неправдоподобні історії, спростувати які іноді дуже легко?

На ці та інші питання вихователі разом з практичним психологом спробували знайти відповіді на практичному семінарі, який відбувся в нашому закладі. 

Дитина народжується на світ із потягом до справедливості й добра. Але подальше життя, на жаль, вносить зміни в її поведінку. Так інстиктивно закладена боротьба за виживання і всюдисуща конкуренція впливають на поведінку малюка — він прагне бути кращим, ніж інші, й завжди отримувати бажане. І найпростішим шляхом до такого лідерства є брехня. учені вважають, що та брехня дошкільнят, яка частіше нагадує фантазування, є значним досягненням у психологічному розвитку дитини. Дошкільнята не задумуються над тим, що сказати неправду — це негідний учинок. Їх уява настільки багата, що вони часто не можуть відрізнити справжнє від вигаданого. Малюкам подобається вигадувати історії, які начебто трапилися з ними або з іншими членами родини, ототожнювати себе з героями мультфільмів, вигадувати віртуальних друзів. Фантазування є ознакою нормального розвитку мовлення та уяви дитини. 

Але якщо дошкільнятам вигадки зовсім не шкодять, а навпаки, свідчать про розвинуту дитячу увагу, то після шести років вони можуть негативно позначитися на особистості дитини, особливо якщо вона сама не може відрізнити правду від брехні. Коли ж продовжує фантазуваати школяр — першокласник, варто з ним серйозно поговорити.