Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 року в багатодітній родині кріпаків у маленькому селі Моринці на Київщині (нині це Черкаська область). З раннього дитинства він виявляв хист до поезії та малювання. У віці 11 років Тарас осиротів. Він довго шукав собі вчителя і наймався на різну тяжку роботу. Зрештою потрапив у наймицтво до російського дворянина Павла Енгельгарда.
В 1831 році Енгельгард взяв Шевченка з собою в Санкт-Петербург і віддав юнака на навчання малюванню. Там він познайомився з багатьма видатними митцями та колишніми українськими кріпаками. Саме тут написав свої перші твори. В 1838 році його друзі художник Карл Брюллов і поет Василь Жуковський викупили Шевченка з кріпацтва.
В 1838-1843 роках Шевченко навчався в Петербурзькій академії мистецтв. Цей період він називав найкращим в своєму житті. Тут він багато малював, а також створив рукопис своєї майбутньої збірки «Кобзар».
В 1843-1847 роках повернувся до України і багато подорожував багатьма містами, робив замальовки і писав патріотичні вірші. Під час подорожей Шевченко написав багато антиімперських творів, які не могли бути надруковані, але їх таємно передруковували і вчили напам’ять. В 1845 році він написав свій знаменитий «Заповіт».
В 1947 році Шевченка заарештували за «мрії про можливість Україні існувати як окремій державі», виказані у його збірці «Кобзар». Після цього Шевченко 10 років провів в арештах і засланнях, і продовжив писати і малювати попри сувору заборону.
Після звільнення йому було заборонено відвідувати Україну. В 1859 йому нарешті дозволили приїхати в Україну, але знову заарештували в тому ж році. У 1860 році вийшла остання збірка Шевченка «І виріс я на чужині…», де він висловив свої погляди на життя. У 1861 році помер в Петербурзі Пізніше перепоховали його в Каневі на Чернечій горі згідно з його заповітом.
Тарас Шевченко народився у дуже складний час для України, коли ми не мали власної незалежної держави і були закріпачені указом Катерини II. Патріотичної поезії Тараса Шевченка дуже боялась Російська імперія, яка намагалася русифікувати усіх українців. Шевченка прозвали Кобзарем, тобто хранителем народної пам’яті. А його настанови до нащадків стали для нас надзвичайно актуальними під час повномасштабної війни з Росією. Йому було назначено долею стати Пророком для українців, пробудити нас від національної сплячки і прославити українську літературу.

Народилася 18.03.1934 у місті Ужгороді у робітничій сім’ї з багатими традиціями. Малювати почала ще в дитинстві і з того часу все життя живе в малюванні. Закінчила декілька вищих навчальних закладів. Вона постійний учасник міських, обласних, всеукраїнських і загальносоюзних художніх виставок. Крім того, вона має на своєму рахунку понад 20 персональних виставок худажніх полотен Ангеліни ТУРАК у рідному краї, країнах = Словаччині, Чехії, Угорщині.
Широта зацікавлень Ангеліни Турак просто дивовижна. Передусім її шанують, як досвідченого педагога. Понад 55 років свого життя вона віддала освітянській роботі — навчала дітей малюванню, знайомила їх зі світом мистецтва. Понад 20 років була художником-педагогом обласного табору «Юний художник», а 20 років поспіль вчить дітей в студії образотворчого мистецтва палацу для дітей і юнацтва (ПАДІЮН, Ужгород.
Почесними званнями «Відмінник народної освіти України», «Заслужений працівник освіти України», численними грамотами, дипломами, преміями відзначено працю талановитого педагога; кращі роботи вихованців отримали нагороди на республіканських, всесоюзних та міжнародних виставках. Багато учнів Ангеліни Турак стали професійними художниками.
Ангеліна зуміла створити і свій власний мистецький світ. Після низки успішних виставок її цінують і знають як особливу художницю, яка творить полотна на духовну тематику, дарує нам різнобарвний світ квітів, природи… Вона оволоділа багатьма техніками — графікою, пастеллю, олією, батиком, є чудовим ілюстратором дитячих книжок.
Аліна ТУРАК надзвичайно талановита, багатогранна постать. Вона реалізувала себе і як прекрасний письменник, що створює свої оповідання, казочки, вірші окрім української ще і словацькою та угорською мовами. І дорослих, і дітей приваблюють її яскраві і змістовні книги — казкові розповіді про олівці та пензлики, про сніговиків, про яблуньку, писанки, незвичайні, фантастичні пригоди дітей. Саме діти надихають письменницю на нові ідеї. Саме для дітей авторка проводить свої презентації диво-книг, у яких не просто читаєш оповідання, а й можеш стати творцем ілюстрацій до них , в яких можна зустріти різноманітні завдання для дітей, які змушують читачів фантазувати, думати, розфарбовувати. У книзі «Прадідова яблунька» читачі мають можливість не тільки познайомитись з національними костюмами, але й одягти в ці костюми ляльку-модельку, що знаходиться в книжці.
З-під пера Ангеліни Турак вийшло понад 18 книг для дітей. Це і книжечка «Зимові сни», і «Замок Вербовичка», «Бабка, коцурик і сметанка», «Прадідова яблунька» та інші незвичайно цікаві, барвисті книжечки, які дуже люблять дітки.
Одна з книжечок – прадавня легенда «Карпатська чорниця» особлива. Вона ілюстрована малюнками колишніх учнів Алгеліни Турак – навставниці, яка і була натхненницею цього проекту.
Двомовне видання – словацькою та українською мовами – книжечки «Ластівочка» або «Lastovichka». Назва книжки – символічна, адже це перша двомовна книжка авторки, перша «ластівочка» словацької літератури, виданої на Закарпатті. Книжеча багатофункціональна: цікаві казочки виховного напрямку, сюжетні віршики легко сприймаються дітками як словацькою так і українською мовами Двомовність дає можливість порівняння близькості двох слов’янських мов та надає допомогу у вивченні їх. Надзвичайно захоплює діток і те, що автор оповідань та віршиків сама створює ілюстрації до них.
Завжди усміхнена, доброзичлива й зосереджена на мистецтві й педагогіці, вона зуміла зберегти у нашому нелегкому світі таку ніжну і чутливу душу. Тож і не дивно, що дітки люблять свою вчительку, з радістю летять до неї на заняття, радіють зі спілкування з нею такою рідною і дорогою АНГЕЛІНОЮ ТУРАК!

Народилася 20 вересня 1957 року у найтеплішій точці Закарпаття — місті Виноградові, у родині службовців.
Педагог-новатор,заслужений працівник освіти України. Закінчила Виноградівську середню школу №1. Навчаласяна філологічному факультеті за спеціальністю «викладач української мови та літератури» Ужгородського державного університету (1974 -1979). По закінченню вузу з 1979 р. працювала в Горянській неповній середній школі №18 — спочатку на групі продовженого дня, згодом — учителем української мови та літератури.
З грудня 1991 р. – завідувач відомчого дитячого садочку № 21 «Ластовічка» заводу «Турбогаз», збудованого чеськими і словацькими будівельниками для діток працівників заводу. На посаді завідувача упроваджує іноваційні методи виховання: музейну педагогіку, театралізацію, розвиток засобами образотворчого мистецтва, хореографії: Широко застосовують краєзнавчу та іншу пошукову роботу — відкривають Музей закарпатського побуту, впроваджують набутки родинного та духовного виховання. Особлива сторінка «Ластовічки» — співпраця із дошкільними закладами Словаччини та Чехії.
Заклад, створений Вірою Ластівкою-це колектив однодумців, що горять любов`ю до дитини. Книга Василя Сухомлинського «Серце віддаю дітям» є настільною для дитячої письменниці. Це видно по-всьому : у садку панує творча атмосфера, дружня співпраця педагогів.
До діяльності широко залучаються батьки та інші члени родини, запрошуються творчі талановиті люди закрпатського краю — письменники, поети, художники, різб’ярі, музичні виконавці. Саме тому у садку підростають талановиті у всьому щасливі діти… Тут створена бібліотека закарпатських дитячих письменників та поетів, починаючи від Михайла Томчанія і до сучасних авторів творів для дітей. Окреме місце займають дитячі книжечки авторів з інших регіонів України — Марії Дем’янюк, Віри Правоторової та інших.
Важливе місце у закладі займає творчість класиків — корифеїв української літератури для дітей -Тараса Шеченка, Лесі Укоаїнки, Івана Франка, Леоніда Глібова, Григорія Сковороди.
За плідну творчу діяльність, упровадження інновацій у дошкільну освіту Віра Жменяк здобула звання заслуженого працівника освіти України (2009), її нагороджено почесним знаком «За розвиток регіону», Міжнародною відзнакою Карпатського регіону «За особливий внесок у розвиток дошкільних закладів м. Міхаловце та м. Ужгорода (2017).
Перша книжечка Віри Ластівки «Лесин метелик». Це збірка з десяти оповідань видана у 2011 і перевидана 2017 році. Згодом перекладена німецькою та словацькою мовами. У книзі є ремарочка проте, що ця книжечка «для діточок та їхніх батьків». «Дуже хочеться долучити батьків до читання. У книжечці є дуже багато прихованих порад для батьків. Хочеться, щоб вони їх зрозуміли. Хочеться, щоб батьки знаходили час для того, щоб почитати дитині книжку. Бо хто ж привчатиме своїх дітей до книжки як не батьки?» – зазначає Віра Ластівка.
«У світ прийшло мале дитя» — це друга книжечка авторки. Видана у 2012 році. Книжечка надзвичайно цікава тим, що у ній передбачена ромальовка за текстом вірша. У 2014 році вийшло друге перевидання цієї книжечки письменниці. .
Ілюстрації до книги «У світ прийшло мале дитя» здійснила у минулому вихованка дошкільного закладу «Ластовічка» Ксенія Рибалко. Сьогодні ж вона — керівник гуртка малювання у садку…
«Я дала волю їй, не прив’язувала художницю до свого бачення ілюстрації книжечки, вихід у світ якої я дуже чекала… Відчуття після прочитання вірша не підвели мого очікування – оформлення книжечки мені надзвичайно сподобалося. Діти були у захваті від малюнків і можливості самим розмальовувати, представлені їм художницею розмальовки…», – згадує письменниця.
«Я пишу і оповідання, і віршики, і, навіть, пісеньки. Інколи й музику складаю. Є пісеньки «Ластів’ятко», «Сакури над Ужем». Діти із задоволенням їх виконують. …Багато задумок ще є,, потрібні тільки можливості для їх реалізації», – підсумувала Віра Ластівка
У 2023 році окремою книжечкою видано оповідання «Мрія Валерійки», яке на прикладі героїні Валерійки, доводить дітям, що мрії обов’язково здійснюються, якщо дуже захотіти. Вперше малюнки до оповідання виконані новими технологіями – комп’ютерними малюнками, студенткою Ужгородської художньої академії — Барченко Ганною . ..
І хоч Віра Ластівка почала писати зовсім недавно , вже у зрілому віці, однак, її твори дуже подобаються маленьким читачам. У неї чимало оповідань, віршиків чекають своєї книжки …Та першими «оцінюють» їх маленькі поціновувачі у садку — його вихованці. А ще із задоволенням малюють свої ілюстрації до творів Віри Семенівни. Авторка ніколи не задумувалася про видання своїх книжечок для діток.
«У мене було кілька оповідань і віршів, але я їх не видавала. Навіть думки такої не було, — згадує письменниця. –. І в один прекрасний день мені запропонували видати свої твори, тому, що «дитяча література потребує чогось нового, чогось цікавого і природнього». Наші знавці літературного слова кажуть, що хорошої «української дитячої літератури має бути багато». І я згідна , бо переконана, в тому що діти повинні полюбити книжку з дитинства, відчути її позитивну енергетику і читати все життя».