Леся Українка
Леся Українка
Народилася Леся Українка 25 лютого в Новгород – волинському, в славній родині Косачів (Лариса Петрівна Косач — Квітка). Батько Лесі – Петро Антонович Косач був людино освіченою . Лесина мати палко кохалася в мистецтві, невтомно збирала його зразки: різні орнаменти, тканини, вишиванки, а також пісні, казки тощо. Вона була свого часу видатна письменниця і друкувалася під прізвищем Олени Пчілки. Грамоти Леся навчилася дуже рано. Коли їй було чотири роки, вона вже дуже добре володіла читанням. А у 6 років написала свій перший віршик «Надія». Дуже рано почала Леся знайомитися з народною творчістю: піснями та художніми виробами. Мати возила дітей до різних сіл та містечок. Там вона зачаровано слухала веснянки, які селяни співали бодай чи не всім селом. Діти, а особливо Леся, сприймали це все з великим захопленням. Багато пісень увійшло у побут Косачів і стали там улюбленими піснями; це такі як «Подоляночка», «Зайчик», «Женчичок — бренчичок» та інші. До десяти років Леся росла і розвивалася, як і всі діти. Була радісна, весела, любила співати й дуже добре танцювала із братом «козака». Коли їй виповнилося 5 років, батьки купили їй фортепіано. Вона не тільки успішно вчилась грати, а й сама бралася складати музичні твори. А ще дівчинка мала свій квітник і город, сама його обробляла й доглядала. Зовсім маленької – в 6 років – навчилася шити і вишивати, а згодом навіть взялася мережити батькові сорочку. Та скоро сталося велике горе, яке переслідувало й тихенько її мучило все життя. Леся перемерзла на річці і захворіла туберкульозом кісток через що не змогла стати піаністкою. Леся Українка написала поезії для дітей, які об’єднала в цикл «В дитячому крузі». Усі вірші написані віршованою формою, яку так люблять малята і легко заучують їх напам’ять. Назви поезій підказують діткам зміст віршів: «Літо краснеє минуло», «Діти нудяться в хатині», «Тішся дитино, поки маленька», «Колискова» та багато інших. Окрім поезій Леся Українка писала казочки, оповідання, обробляла народні твори, що ставали піснями.
