СОФІЯ СОРОКА

Народилася Софія Степанівна Сорока 10 червня 1938 року в с. Стриганці Бережанського району, що на Тернопільщині. У віці одного року її спіткав параліч. Ходила важко, долаючи крок за кроком. Закінчила Теребовлянський культосвітній технікум, пізніше – Харківський державний інститут культури. Відразу після школи працювала в сільських і районних бібліотеках. Зрозуміла, що треба вчитися і мати власний шмат хліба. Згодом вступила до Київського інституту культури. ….Поетеса здобула 3 дипломи, написала 2 кандидатські роботи з філософії та іноземної мови, а у 2007 році отримала звання «Заслуженого працівника культури» від Віктора Ющенка, тогочасного Президента України. У творчому доробку пані Софії книжечки для дітей — «Хатка незвичайна», «А я собі невеличка», «Зійшло сонечко ясне», збірки поезій для дорослих — «Коли на серце ляже туга», «Промінь любові», «Лети, моя мелодіє».Її перу належать також казки та пісні для малечі. Впродовж життя Софія Сорока активно співпрацює із музичними школами. На слова її віршів створено музику. У співавторстві з Миколою Попенком написала 30 пісень, які склали збірник «Де гори Карпати». Її лірика привертала увагу композиторів Василя Гайдука, Петра Матія, Івана Керецмана, Михайло Керецмана та ін. Діти у віршах Софії Сороки допитливі, дивляться на світ широко відкритими очима, постійно відкриваючи для себе щось нове. Невимушено і легко творить поетеса яскраві словесні малюнки. Природа у її віршах живе людським життям, як дитина, потребує захисту, турботи і любові.