Вихователям та батькам на замітку. Вправи для виховання емоційної культури у дошкільнят

ВПРАВИ

Здійснюючи роботу з виховання основ емоційної культу­ри дитини, важливо приділяти увагу розвитку емоційної сприйнятливості дитини, збагачувати її життєвий досвід враженнями від почутого, побаченого, обстеженого. У цьо­му напрямі будуть корисними вправи на розвиток уваги та спостережливості.

 «Знайди предмети, однакові за…»

Дорослий заздалегідь розміщує на різній відстані певні предмети (серед них можуть бути, наприклад, парасолька,гаманець, газета, клоунський капелюх, мобільний теле­фон), Дитина перебуває поруч із дорослим.

Завдання: уважно роздивитися предмети з одного (ліво­го) боку, повернутися у протилежний (правий) бік, назвати якомога більше тих предметів, які:

•  мають однаковий колір;
•  приємні (м’які, теплі, холодні тощо) на дотик;
•  знаходяться на близькій відстані від тебе;
•  кумедно виглядають;
•  викликають радісні спогади;
•  корисні для людини;
• мають схожу форму.

 «Допоможи знайти…»

Перед дитиною розкладено 4—5 малюнків із зображен­нями плетеного кошика, залізної клітки, собачої будки, гнізда, акваріума. Уважно розглянувши малюнки разом з дитиною, дорослий зауважує, що іграшкові пташеня, кіт, риба, собака, левеня належать неуважному хлопчику. Він іноді забуває розмістити тваринок по своїх домівках. Сьо­годні сталося так само.

Завдання: Повернути тваринок у власні домівки, помір­кувати, що сталося, якби іграшкові тваринки були справ­жніми та загубилися.

 Варто з’ясувати такі питання:

• що відчуває той, хто загу­бився;
• з яких причин можна загубитися;
•  що відчуватиме дитина, яка загубилася;
• чи допоможуть їй сльози в такій си­туації;
• до кого варто звернутися дитині по допомогу.

«Поверни речі на місце»

Дорослий розташовує перед дитиною лялькову шафу, в якій на полицях розкладено різні речі (4—6 предметів). Дитина деякий час роздивляється, а потім заплющує очі (або відвертається в інший бік). Дорослий переставляє речі й пропонує дошкільнику ще раз подивитися на їх розташу­вання.

Завдання: уважно роздивитися речі, пригадати попере­днє місце їх знаходження та повернути кожну на своє місце (її полито).

Дорослому варто обговорити питання:

•  чи завжди дитина пам’ятає, де поклала свої речі;
• чи буває так, що потрібна тобі річ зникла, її взяв хтось інший;
•  чи приємно, коли інша людина бере твою річ без твого дозволу (користується нею, псує);
•  що робити в такому випадку;
• чи допоможуть образ­ливі слова пояснити іншому, що брати чужі речі не можна;
•  чи варто класти речі на своє місце; чому?

 «Знайди схоже»

Дитина стає навпроти іншої дитини, деякий час розгля­дає її, а потім відвертається у протилежний бік або заплю­щує очі.

Завдання: поміркувати й повідомити, чим інша дитина схожа на тебе, чим відрізняється (постать, риси обличчя, його вираз, одяг). Визначити, в чому полягає її схожість з іншими однолітками.

Під час виконання вправи дорослому варто спрямовува­ти увагу дітей не лише на зовнішність, одяг, а й підкреслити індивідуальні риси, наприклад: «Петрик — уважний до дру­зів», «Оленка — турботлива», «Сашко — спостережливий», «Наталонька — сором’язлива».

 «Знайди відмінне»

Дорослий заздалегідь готує картинки з журналів, на яких зображені люди одного віку зі схожою зовнішністю (веселі/ сумні руді дівчата, засмучені/ здивовані сиві чоловіки, стур­бовані/спокійні лікарі, налякані/веселі діти тощо)

Завдання: розглянути картинки і знайти відмінності.

 « Що змінилося?»

Перша дитина стає навпроти другої, уважно її розглядає, заплющує очі або зав’язує непрозорою хусткою. Перед тим як її зняти, друга дитина з допомогою дорослого щось змі­нює (вдягає шляпу, бант, рукавички, різнокольорові шкар­петки, перевзуває черевики з лівої на праву ногу та навпаки, бере в руки іграшку тощо). Також змінює позу (присідає, виставляє одну ног у попереду іншої, нахиляє голову на бік, піднімає руку тощо) й вираз обличчя (надуває щоки, усмі­хається, зітхає, хмурить брови, витягує губи «трубочкою», «скалить зуби» та ін.).

Завдання: зняти з очей хустку уважно роздивитися іншу дитину, бажано назвати все, що змінилося.

Збагачуючи емоційний досвід дитини молодшого до­шкільного віку, який поки що невеликий, радимо викорис­товувати у виховній роботі такі вправи.

 «Приємне — неприємне»

Дитині демонструють малюнки із зображенням різних подій життя, наприклад: «малюки на каруселі», «негода: сильний вітер зламав маленьке деревце», «діти відвідують зоопарк», «дитина забруднилася», «дівчинка відкриває ве­лику коробку, з якої вилітає велика кількість різнокольоро­вих кульок», «хлопчик б’є цуценя», «зимові розваги», «бабу­ся сколола голкою палець», «малюки дивляться мультики», «в дідуся болить зуб», «вовк женеться за зайченятами» та ін.

Завдання: визначити, які відчуття з’являються під час розгляду малюнків, і відповідно відреагувати: відчуття при­ємного — плескання в долоні, неприємного — легке тупо­тіння.

 «Приємні спогади»

Перед дитиною розкладено картки із зображеннями різ­них речей (цукерка, шприц, дзеркало, гойдалка, стара по­ламана іграшка, помада, потяг, футбольний м’яч, розірва­ний капелюх тощо).

Завдання: відкласти картки, на яких зображено речі, що викликають приємні спогади, пояснити свій вибір, розфар­бувати їх у світлий колір.

 ПІКТОГРАМИ

Піктограми дозволяють закріпити уявлення дітей про емоції людини. Діти мають роздивитися піктограми та фо­токартки із зображенням різних виразів обличчя, порівняти їх. Варто приділити увагу виразу очей, розташуванню куточків губ, підборіддя тощо. Дорослий має пояснити, що, незважаючи на несхожість людей між собою за віком, стат­тю, зовнішністю, вирази їхніх облич іноді бувають схожи­ми. Це відбувається за певних обставин: у той момент, коли люди радіють, сумують, налякані, розлючені. Демонст­руючи піктограми, слід звернути увагу дітей, що обличчя намальовано на папері за допомогою геометричних фігур (квадрат, круг), крапки, лінії. Такий малюнок — умовне зо­браження. Більш точне зображення обличчя людини пере­дають фотокартки. Крім того, себе можна побачити у дзер­калі, у водоймах. Коли ще не було фотоапаратів, люди малювали картини, на яких також зображали своє обличчя або обличчя своїх рідних.

Поступово дошкільнята вчитимуться використовувати піктограми для визначення власного настрою, настрою батьків, родичів, дорослих, які їм небайдужі.

 «Обери правильно»

Дитина (діти) роздивляється картки із зображеннями емоцій. Дорослий проводить з нею (ними) бесіду й пропо­нує виконати завдання.

Завдання: уважно прослухати повідомлення дорослого та з його допомогою визначити, яка картка найбільше відпо­відає ситуації:

•  Що трапиться з ведмедиком, якого покусали бджоли?
• Як ти почуваєшся, коли інші лагідно звертаються до тебе, посміхаються, кажуть приємні слова?
• Що відчуває хлопчик, який зламав свою улюблену іграшку?
• Що відчуває дівчинка, яка побачила на вулиці хворе ко­шеня?
• Що відчуває бабуся, коли онуки дарують їй букет кві­тів?
• Що відчуваєш ти, коли діти називають тебе неприємни­ми словами?
•  Що відчуває зайчик, коли за ним женеться лисиця?
•  Що відчуває хлопчик, шкарпетки якого забруднили інші діти?
•  Як почувається хлопчик, який загубився?
•  Як почувається хлопчик, якого пригостили чимось смачненьким?
•  Як почуватиметься людина, на яку напав розлючений собака?
•  Що відчуває хлопчик, якому не вдається застібнути ґу­дзик?
•  Як ти почуваєшся, коли інші діти не беруть тебе у гру?
•  Як почувається дівчинка, яка побачила, що інші діти зруйнували зроблений нею будиночок з піску?
•  Що ти відчуваєш, коли вдалося намалювати красивий малюнок?