ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ВІЙНУ

Насамперед що потрібно зробити батькам – це говорити дитині правду. Фрази «заспокойся, ти ще маленький, щоб це знати» і подібні – краще виключити. Оскільки дитина – це маленька особистість, скільки б їй не було років. Якщо вона ставить те, чи інше запитання, то це означає, що вона вже готова почути на нього правдиву відповідь, а от наскільки вона буде делікатною та зрозумілою для їх віку, залежить від батьків. З дошкільнятами краще за все говорити у казковій формі, у розмові з дітьми шкільного віку можна обійтися без алегорій і пояснювати усю можливу небезпеку, пояснювати чому важливо ховатися у бомбосховище під час сирени. Якщо ви залишили свою домівку і переїхали в інше місто, також потрібно пояснювати, що ви переїхали не просто так, а тому що, там залишатися небезпечно.
Відповідайте лише ні запитання, які ставить дитя. Ваша відповідь має бути короткою та лаконічною, намагайтесь не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитувала.
Одне запитання – одна коротка відповідь. У розмові з дітьми важливо говорити про наших військових. Особливо, якщо хтось із сім’ї чи родини служить у лавах ЗСУ. Потрібно розповідати, як мужньо вони зараз захищають нашу Землю та кожного українця. Також важливо розповідати, що для солдата захист Вітчизни – це їхній обов’язок та робота, що вони проходять відповідну підготовку, мають спеціальне спорядження і приділяють багато часу аби навчитися захищати один одного на полі бою. Таким чином, ви дасте дитині зрозуміти, що військові також знаходяться під захистом.
Слідкуйте за своїм емоційним станом. Адже дитина надто чутлива, особливо у військовий період, і швидше переймає ваш стан, аніж ви скажете слово. Найважливіше для дитини – це стабільність дорослого. Кожен має право на емоції та почуття, якщо ви хвилюєтесь чи сумуєте, але при цьому зберігаєте стабільний стан – дитина зрозуміє. Маленьке дитя не так боїться звуку сирени, як дорослого, який втрачає контроль над собою та над ситуацією. Це породжує відчуття тривожності, яке неабияк виснажує маленький організм. Пам’ятайте, якщо поруч з вами є дитина, ви просто не маєте права втрачати контроль над своїми емоціями.
Завжди вислуховуйте дитину та запитуйте про її переживання, і якщо вона звертається до вас зі своїми страхами – дослухайте дитину до кінця, дайте пораду і максимально підтримайте. Чим старша дитина, тим більше інформації їй надавайте, головне робити це спокійним та впевненим тоном.